Жевательная резинка для освежения дыхания - вовсе не новинка. Древние греки жевали смолу мастикового дерева; мексиканские индейцы майя - жвачку из натурального каучука, получаемого из гевеи; коренное население Америки передало свою привычку жевать сосновую смолу новым поселенцам. Нью-йоркский изобретатель Томас Адамс попробовал делать жвачку из чикла, но она не застывала. Тогда он нагрел её и обнаружил, что она стала приятной на вкус и не тает во рту. На этом изобретатель не остановился и сделал ароматизированную жвачку «Блэк Джек», которая выпускается и по сей день. Жевательная резинка, из которой можно было надувать пузыри, появилась в 1928 г. | Збитки, завдані споживачеві недобросовісною рекламою, підлягають відшкодуванню винною особою у повному обсязі. Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар. |